Не вір своїм очам
Про людину, яка не розрізняє кольорів, кажуть, що вона хворіє на дальтонізм. Ваду значно серйознішого характеру має той, хто не в змозі відрізнити вантажну автомашину від колісного трактора. Яким же глуздом слід керуватися в тому разі, коли очі бачать дійсно вантажівку, а її власник переконує, що насправді він їздить на тракторі і має на те відповідний документ?
Усе почалося з того, що під час проведення спеціальних заходів щодо недопущення крадіжок лісу, на дорозі в Рожнятівському районі вони зупиняли автомашину з деревиною. Водій вантажівки зігнорував вимогу зупинитися, відтак добрих 10 кілометрів правоохоронці наздоганяли ГАЗ-66. І ось тут з’ясувалося, що, власне, до транспортного засобу з тракторними номерними знаками претензій мало би не бути: водій пред’явив технічний паспорт і пояснив, чому його машину таки треба вважати колісним трактором.
Далі – більше. За короткий час міліціонери з’ясували, що в Рожнятівському районі таких автогібридів їздить щонайменше десять. У минулому – це дійсно вантажні автомашини марки ГАЗ-66, але вже списані. Проте в руках народних умільців зарухається навіть купа металобрухту. Машини поставили на колеса, переобладнали карбюраторні двигуни на дизельні і таким чином вийшли непогані саморобно-самохідні транспортні засоби. За технічним визначенням, кожний такий “самохід” мав би максимально розганятися до 20 кілометрів за годину. Інспектори Державного технічного нагляду Рожнятівського району закривали очі на те, що списані “газони” реально спроможні рухатися значно швидше, а тому підлягають обов’язковій реєстрації в органах Державтоінспекції. Явно зловживаючи своїм службовим становищем, інспектори облікували такий транспорт як саморобно-самохідний, а в техпаспорті милозвучніше вказували, що це колісний трактор. В жодному разі інспектори не бажали звертати свою увагу на коробку передач “самохідних” транспортних засобів. А вона, як не крути, була автомобільною.
Після втручання міліції усі колісні трактори з “обличчям і серцем” автомобілів пройшли ретельний експертний огляд. Висновки експертів були однозначними: транспортний засіб, який не тільки зовні нагадує автомашину, але й рухається завдяки автомобільним вузлам і агрегатам, таки не може бути трактором. І як вислід, продіагностовані транспортні засоби підлягають реєстрації і обліку в органах Державтоінспекції.
Якими мотивами керувалися державні службовці Держтехнагляду Рожнятівського району, не помічаючи абсурдності у власних рішеннях, має встановити слідство. За матеріалами ВДСБЕЗ прокуратура району порушила кримінальну справу за статтею 364 в частині другій – зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки. За попередніми підрахунками, внаслідок незаконної, бо безпідставної реєстрації десяти автомашин, як саморобно-самохідних одиниць, бюджет недоотримав понад 13 з половиною тисяч гривень транспортних зборів.
на першу сторінку
Квартира, пропахла криміналом
Наскільки він є домінуючим в психології, довела 42-річна мешканка Івано-Франківська. Її рідний брат серйозно хворіє на наркоманію. Свого часу він тричі притягувався до кримінальної відповідальності за вживання наркотиків, пробував лікуватися, але все даремно. З цього нещастя сестра не робить трагедії. Навпаки – з братовою допомогою донедавна “робила” гроші, оббираючи таких як він. З певного часу родичі перетворили своє помешкання на нелегальний пункт з продажу наркоманам прекурсорів, тобто речовини, яка є важливою складовою в процесі приготування так званої ширки. Третім учасником злочинної оборудки був син нашої “героїні”, четвертим – і чи не найголовнішим – їхній знайомий. Власне, він і поставляв до помешкання ангідрид оцтової кислоти. Цей прекурсор використовується на виробництві тільки одного підприємства області. Якими каналами речовина переправлялася за межі його території, правоохоронці встановлюють. А попри те оперативники зафіксували 18 фактів збуту прекурсору саме з помешкання, яке взяли під постійний контроль. На певному етапі документування злочинної діяльності цієї спільноти правоохоронці здійснили ряд санкціонованих оперативних закупок ангідриду оцтової кислоти. І переконалися, що мають справу з дійсно серйозною оборудкою. Убозівці придбали аж 2 кілограми прекурсору, заплативши збувачам 2 тисячі доларів. Далі усе виглядало справою техніки. Усіх учасників організованої групи затримали з наявним. Валютні купюри, якими зловмисники тішилися щонайбільше п’ять хвилин, невдовзі були вилучені і надалі слугуватимуть речовим доказом, коли ця кримінальна справа розглядатиметься у суді. Крім того, під час обшуку в квартирі, де відбувалися незаконні операції з прекурсором, правоохоронці виявили рештки нереалізованої рідини. До речі, господиня ретельно вела облік проданого прекурсору: у спеціальному зошиті акуратно занотовувалося, коли і скільки реалізовано, хто з покупців заборгував.
Як повідомили “В.Ф” з УБОЗ УМВС в області, досудове слідство у цій справі практично завершене і його матеріали підготовлені для передачі в суд. До їх розгляду троє чоловіків перебуватимуть під арештом, у їхньої спільниці взято підписку про невиїзд. За протизаконні операції з прекурсорами кожному з них загрожує ув’язнення на строк від шести до дванадцяти років.
на першу сторінку
Просто факти
правопорядок і безпека громадян
Протягом першої декади жовтня органи внутрішніх справ проводили оперативно-профілактичне відпрацювання території краю. Ці заходи, як зазначив перший заступник начальника УМВС в області полковник міліції Ярослав Шинкарук, були спрямовані насамперед на посилення протидії організованій злочинності, активізацію оперативно-розшукової діяльності, забезпечення правопорядку й безпеки громадян . За цей час розкрито 428 злочинів, у тому числі 140 — “за гарячими слідами”, 3 розбійні напади, 15 пограбувань, 164 крадіжки, розшукано 52 злочинців, які переховувалися від слідства і суду. Так, працівники управління боротьби з організованою злочинністю викрили зграю викрадачів автомобілів, яка діяла у Коломийському і Снятинському районах. Днями в Івано-Франківську співробітники державтоінспекції зупинили іномарку, в котрій, як з”ясувалося, злодії перевозили щойно викрадений крам з магазину у селі Довгому Тисменицького району. З автомобіля вилучено також й пістолет. Водія та двох його спільників з обласного центру, усім по 20 років, затримано. В ході розслідування доведено причетність цієї компанії до десятка інших крадіжок з торгових закладів Тисменицького і Богородчанського районів. За час проведення відпрацювання міліція викрила 116 кваліфікованих злочинів у сфері економіки, з них 67-тяжких та особливо тяжких. До кримінальної відповідальності притягують 37 керівників різної ланки. Так, виявлено, що керівники двох іванофранківських комерційних підприємств незаконно оформили в банку кредит на суму 186 тисяч гривень, який перерахували на підставні фірми, перевели в готівку і привласнили. Працівники міліції вилучили з протиправного володіння 46 одиниць вогнепальної і холодної зброї, викрили 53 факти незаконного обігу наркотичних засобів, конфіскували 20 кілограмів наркотиків та сировини для їх виготовлення.За крок до п’єдесталу
Днями з Нідерландів повернулася команда спортивного клубу УМВС “Галичина”, яка виступала в турнірі з міні-футболу серед поліцейських. Ці змагання традиційно проводяться в місті Айбергені і вважаються неофіційним футзальним чемпіонатом світу серед правоохоронців. Тим приємніше, що наші земляки стали четвертими серед 64 команд-учасниць. Вони обіграли у своїй підгрупі шістьох суперників, дійшли до півфіналу, де поступилися майбутнім переможцям – футболістам з Бєлграда. Спортсмени “Галичини” привезли додому медалі, майже метровий кубок і масу вражень. Подробиці про нідерландське спортивне відрядження прикарпатських міліціонерів читайте в наступному номері.Без трофеїв не повернулися
Досить невдалу покупку зробила днями 50-річна мешканка одного з сіл Тлумацького району. Хоча попервах вона була іншої думки, гадаючи, що потратила гроші вигідно. За чотири золоті обручки літня жінка заплатила двом невідомим 100 доларів і тішилася ювелірними виробами доти, поки вони не втрачали блиску. А коли потьмяніли, заблищали вже сльози на очах: виявилося, що обручки виготовлені не з загальновідомого благородного металу, а з того, що нагадує золото кольором. Висновок: будь-які ювелірні вироби не варто купувати поза спеціалізованими крамницями, інакше існує велика вірогідність, що вас можуть ошукати.
на першу сторінку
ЗВЕРНЕННЯ
Міністра внутрішніх справ України генерал-лейтенанта міліції М.В. Білоконя до працівників органів внутрішніх справ
Шановні працівники органів внутрішніх справ !
Серед здобутків у розбудові України, як демократичної і правової держави, є і частка української міліції, що пройшла нелегкий шлях становлення в умовах трансформації суспільства, бурхливих соціально-політичних процесів, переходу до ринкової багатоукладної економіки, інтеграції у світову економічну систему. Такі явища спонукають кожного з нас до глибокого й критичного аналізу своєї діяльності, подальшої мобілізації сил і можливостей на забезпечення захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави. Протягом цього періоду українська міліція вела боротьбу зі злочинністю, сприяла забезпеченню правопорядку в країні та зміцненню влади, закони якої вона виконувала. Складними й нелегкими були, є і будуть умови боротьби на цьому фронті.
Реалії сьогодення змушують нас вести пошуки нових форм і методів роботи, побудови організаційної структури системи управління з метою вжиття додаткових заходів, спрямованих на ефективне забезпечення правопорядку, захисту конституційних прав громадян та активізації боротьби зі злочинністю. В своїй діяльності ми не гарантовані від прорахунків і помилок. Однак, необхідно зробити все можливе, щоб сконцентрувати свої зусилля на протидії криміналітету на пріоритетних напрямах. Іншого шляху немає, бо наша поразка, без перебільшення, може зумовити руйнування молодої держави.
Разом з тим, навіть найрішучіші заходи кардинально не вплинуть на ситуацію, якщо дії працівників міліції не отримають широкої підтримки з боку головного носія суверенітету і єдиного джерела влади - українського народу. Тільки налагодження партнерських відносин з населенням, зміцнення дисципліни і законності в рядах правоохоронних органів дадуть змогу позбутися того стереотипу працівника міліції, що склався через окремі негативні прояви серед особового складу.
На жаль, недисциплінованість, службові зловживання, байдужість до громадян та їх законних вимог ще нерідко мають місце у нашій роботі. Особливу стурбованість викликає зростання кількості правопорушень та корупційних діянь серед працівників, за що органи внутрішніх справ були піддані жорсткій критиці Президентом України у своєму виступі з нагоди 12-ої річниці незалежності України.
Сприймаючи цю критику, ми повинні зробити правильні висновки, дати собі об’єктивну оцінку і визначитися із шляхами негайного виправлення ситуації, що склалася, та вжити радикальних заходів щодо викорінення цих ганебних явищ.
Необхідно сформувати якісно нове ядро правоохоронців, свідомість яких базуватиметься на розумінні і сприйнятті сучасних реалій та цінностей, виходячи з принципів демократії та верховенства права.
Тільки законність дій працівника міліції, особиста дисциплінованість, професіоналізм, культура спілкування та чуйне ставлення до людини повинні лягти в основу діяльності нашої системи.
Виконання завдань, поставлених Президентом України щодо докорінного поліпшення кадрової роботи, очищення органів внутрішніх справ від працівників, які зневажають Закон, службовий обов’язок та честь, вимагає копіткої, послідовної роботи на всіх рівнях. І перші конкретні кроки на цьому шляху вже зроблено.
Ретельно аналізуються позитивні результати роботи органів внутрішніх справ і прорахунки, допущені в минулому, для співставлення напрацьованого досвіду та уникнення можливих помилок.
Процес позитивних змін та подальше реформування органів внутрішніх справ триває, і лише наша внутрішня самосвідомість, дисципліна та організованість дадуть змогу закласти основи якісно нової української міліції.
Вважаю за необхідне зазначити, що українська міліція нині не поступається в умінні працювати правоохоронцям будь-якої країни, і було б несправедливим закривати свідомо очі на ті позитивні зрушення, що відбуваються зараз у діяльності міліції.
Я впевнений, що за умов виконання поставлених перед нами завдань, визначення кожним працівником своєї громадянської позиції в удосконаленні конституційного ладу в країні, ми станемо дійсно народною службою правопорядку.
Ми повинні забезпечити пріоритет прав, свобод людини і громадянина, суттєво підвищити професіоналізм, проявляти ініціативу, бути чесними, відданими справі, виконувати поставлені завдання з дотриманням службової дисципліни та законності.
Я вірю в наявність у кожному міліцейському колективі можливостей і невикористаних резервів, здорових сил, які вже зараз бачать шляхи підвищення ефективності нашої роботи, зміцнення авторитету міліції, виховання особового складу в дусі бездоганного дотримання законів нашої суверенної і демократичної України.
Шановні колеги!
Сьогодні ми працюємо у досить складних умовах. Реформа політичної системи, майбутня виборча кампанія і похідні від них соціально-політичні процеси вимагають від нас концентрації зусиль, самовідданості, виваженості дій та витримки при прийнятті рішень. Ми, як громадяни, не повинні стояти осторонь тих процесів, які відбуваються в державі, і як правоохоронці - не допустити антидержавних проявів, не дати можливості деструктивним силам втягнути нас в політичні баталії.
Наше основне завдання - це служіння українському народові, Українській державі на засадах верховенства права.
Будьмо ж гідними цієї відповідальної і почесної місії!
на першу сторінку
Створено всеукраїнську Асоціацію ветеранських орагнізацій ОВС
Заступник міністра генерал-майор міліції Василь Жук заявив, що міністерство працює над вирішенням цих питань. До слова, перші кроки вже зроблено. З 1 жовтня ті з ветеранів, які вийшли на пенсію до 12 липня 1990 року, отримуватимуть підвищену на 20 відсотків пенсію. Крім того, звернення нашої та численних обласних ветеранських організацій певною мірою вплинули на недопущення заміни пільг на адресну допомогу. Хоча останнє слово ще залишається за парламентом, який буде затверджувати державний бюджет на 2004 роки. Майже повністю управлінням закінчено оформлення пенсій “За особливі заслуги перед Україною”. Її вже одержують ті ветерани, які нагороджені відповідними орденами і медалями, а також, які раніше обиралися депутатами районних, міських рад не менше чотирьох разів.
На установчих зборах, які проходили в МВС, створена Асоціація ветеранських організацій органів внутрішніх справ України та прийнято її статут. Основним завданням організації визначено забезпечення соціального та правового захисту ветеранів, допомога в покращенні житлових умов, медичного, побутового та іншого обслуговування; залучення пенсіонерів до участі в патріотичному вихованні молоді.
Головою Асоціації обрано колишнього першого заступника міністра внутрішніх справ України генерал-лейтенанта міліції у відставці Володимира Михайловича Корнійчука.
Передбачається, що створення міліцейської Асоціації надасть можливість ветеранам більш предметно вирішувати наболілі питання їх соціального захисту.
на першу сторінку
голова Асоціації “Справедливість”
УМВС України в Івано-Франківській області.
Шахраї під виглядом туроператорів
Подружжя Л. з Калуша, хоч особливо і не потребувало додаткових заробітків (трьохсотдоларова зарплатня чоловіка, який працював у Росії, для пересічної української сім’ї не є вже й такими малими грішми), проте воно спокусилося на чималу оплату праці, яка існує в Ірландії. Влаштувати чоловіка, жінку та їхнього зятя туди пообіцялася одна, на вигляд порядна, пані. Вона ж висунула умову – здійснити передоплату за послугу по тисячі вісімсот американських доларів за особу. Сім’я позичила п’ять з половиною тисяч “баксів” і віддала їх в руки своїй землячці, як і закордонні паспорти. Та попросила почекати, поки оформлять документи. Проте протягом довшого часу ніякої позитивної відповіді від неї троє потенційних “ірландських остарбайтерів” так і не отримали, а коли попросили повернути їм гроші, то почули стандартне: “Зачекайте”.
Сьогодні відділ карного розшуку припинив грошовитий бізнес мешканки Калуша, який базувся на звичайному шахрайстві. Проти неї порушено кримінальну справу. Зрештою, подібний випадок, на жаль, не є поодиноким. На Прикарпатті діють чимало турфірм, для яких туристична діяльність є тільки прикриттям для здійснення злочинних дій.
— Наші люди в багатьох випадках самі потрапляють “на вудочку” шахраїв, бо не знають, які саме документи необхідні для оформлення на роботу за кордоном,— аналізує ситуацію заступник начальника УМВС в області полковник міліції Василь Шуманський. – В нашій області є тільки дев’ять фірм, що мають право працевлаштовувати на роботу в інші країни. Решта просто діють всупереч закону. Карний розшук зініціював порушення ряду кримінальних справ за фактами діяльності таких підприємств та приватних осіб, що займалися шахрайством. Серед них коломийські “Макзар” та “Галатея”, івано-франківська “Ельба”, пані О. з Калуша. Загалом є вже близько сотні потерпілих внаслідок протиправної діяльності зловмисників.
Щоправда, зауважує Василь Петрович, про точну кількість ошуканих говорити не доводиться, оскільки багато людей, до правоохоронців просто не звертаються. Хоча, якби вони орієнтувалися в елементарних правилах укладення домовленостей, то прикрих несподіванок можна було б уникнути.
Турагенції намагаються отримати гроші готівкою і авансом, що вже повинно насторожити їхніх клієнтів, продовжує тему Василь Шуманський. У відкритих кримінальних справах фігурують суми від півтори до трьох тисяч доларів, які люди платили за посередницькі послуги в працевлаштуванні. А подібний вид шахрайства виник у середині 90-х років минулого століття, коли українці почали виїжджати на заробітки в інші держави. Цьогоріч, зауважує заступник начальника обласного управління, зафіксовано дещо менше заяв про скоєння подібних злочинів. Проте про спад тенденції не варто говорити: “Справа в тому, що до нас сьогодні звертаються люди, яких таким чином обдурили ще в 1999-у чи 2000-у роках. Тож відслідкувати, наскільки подібний вид злочину поширений, тепер практично неможливо. Шахраї просять своїх жертв почекати і підкреслюють, що, в разі звернення до міліції, вони взагалі не повернуть грошей”.
В даній ситуації найбільше, можливо, дивує позиція самих потерпілих. Шахрайство з закордонним працевлаштуванням не є таким новим, щоб про нього вже не ходили чутки серед людей. І, не зважаючи на те, що такий спосіб знайти можливість заробітку за кордоном, коли по суті незнайомим людям потрібно віддати в руки чимало грошей ще й особисті документи під “чесне слово”, має погану репутацію, спритники знаходять все нові і нові жертви.
При оформленні договору клієнту необіхдно знати, що в договорі повинна міститися така інформація:
Подібні договори уладаються у двох примірниках: один з яких видається клієнту.
Увага!!! Оплата за відкриття робочої візи здійснюється клієнтом тільки після безпосереднього працевлаштування в тій чи іншій державі за безготівковим перерахунком, тобто укладення трудового договору з іноземним роботодавцем.
на першу сторінку
Чи втрачене покоління невіртуальної реальності?
Ще з десяток років тому про таке поняття, як “комп’ютерний клуб”, “інтернет-кафе”, можна було почути тільки у закордонних серіалах. Приблизно тоді ж цей, один із видів індустрії розваг, почав “прописуватися” у нашій столиці. Поступово подібні заклади поширилися у всіх великих населених пунктах. А зараз вони є чи не в кожному райцентрі та невеличкому містечку. Порівняно дешевий доступ до сучасних надбань цивілізації неабияк вабить охочих. Проте не все так просто і легко, як здається на перший погляд. Сьогодні чимало фахівців, від шкільних педагогів до правоохоронців, переконані, що комп’ютерні клуби спричиняють чимало серйозних проблем.
Бізнесовий часопис “Галицькі контракти” оприлюднив минулого року результати дослідження діяльності комп’ютерних клубів. Згідно з даними, поданими у матеріалі, серед відвідувачів цих закладів нараховується 80 відсотків дітей та підлітків віком 9-17 років, удесятеро менше дорослих і 12 відсотків студентської молоді. Висновок про те, хто є “найбільш бажаними клієнтами”, які приносять клубам прибутки, напрошується сам собою. Проте про заробітки неповнолітніх говорити не доводиться. Тож виникає цілком закономірне запитання – звідки гроші?
За словами начальника відділення кримінальної міліції у справах неповнолітніх полковника міліції Олександра Балицького, троє з чотирьох підлітків, які вчинили злочин, витрачають вкрадені гроші чи виручене з продажу своїх трофеїв на ігри. Взагалі, правоохоронці стверджують, що довкола деяких клубів починають формуватися кримінальні групи. Нерідко адміністратори закладів дозволяють грати “в борг”, а потім змушують дітей приносити крадені речі. Тобто такі клуби перетворюються, крім іншого, ще й на осередки збуту краденого. Інший приклад, який у місцевих засобах масової інформації минулоріч подавався як резонансна подія, стосується безглуздої смерті одного з учасників організованої групи. Її створив адміністратор комп’ютерного клубу з метою пограбувати власника закладу. Троє молодиків заради цього навіть купили зброю, яка й несподівано вистрелила в руках одного із грабіжників, смертельно поранивши іншого.
Щодо “кримінальності” клубів, то вона породжується безконтрольністю, зауважив Олександр Балицький:
– Замість того, щоб відвідувати школи, діти проводять час в цих клубах. Це, будемо говорити, є масовим явищем. Коли ми почали працювати над проблемою, то помітили, що в багатьох закладах чимало дітей сидять з десятої ранку до першої години дня. В одному з клубів під час проведеного рейду ми їх забрали аж тридцять п’ятеро. Про дотримання санітарних норм в цьому випадку, звичайно, не йдеться. Невелика кімнатка, у якій не більше десятка комп’ютерів, вщерть була заповнена дітьми віком від десяти до п’ятнадцяти років. Вони буквально сиділи одне на одному, а біля них пакети та рюкзаки зі шкільними підручниками. Ми вирішили зробити рейди вночі. І що виявили? О другій, третій годині замість того, щоб спати, діти сидять за комп’ютерами. Виникає запитання: як може таке бути, щоб в роботі комп’ютерних клубів, залів ігрових автоматів панував такий безлад? А все дуже просто – за те, щоб отримати прибуток, підприємці готові з Божої Мати коралі зняти.
Цікавою є географія розміщення подібних закладів. Вони, стверджують в міліції, “беруть в облогу” школи. У центрі Івано-Франківська практично біля кожного загальноосвітнього навчального закладу тісняться від трьох до п’яти комп’ютерних клубів. А наймолодшими їхніми відвідувачами можуть бути навіть першокласники. Не секрет, що тепер психологи схильні навіть говорити про виникнення залежності від комп’ютерів, ігрових приставок. Можливо, дія її менш шкідлива від наркотичної чи алкогольної, але наслідки так само жорстокі.
Щоб вплинути на ситуацію, відділення міліції у справах неповнолітніх підготувало подання на ім’я голови обласної держадміністрації з проханням (воно стосується не тільки клубів, а й дискотек, барів, залів ігрових автоматів) встановити обмеження на перебування в розважальних закладах неповнолітніх під час шкільних занять та після 21-ої години в зимовий і 22-ої години в літній час. Підприємства, які не слідкуватимуть за дотриманням цих норм, можуть покарати їх закриттям.
Звичайно, міліція має претензії і до батьків тих дітей, які безконтрольно проводять свій час у комп’ютерних закладах. Їх намагаються притягнути до адмінвідповідальності. Хоча, з іншого боку, інколи карати просто немає кого. Масовим став процес виїзду дорослих на заробітки за кордон. Неповнолітні залишаються бездоглядними, фактично виховує їх вулиця. А дідусі і бабусі, які повинні опікуватися внуками, просто неспроможні на них вплинути. “Додати до цього потрібно, мабуть, що зросла кількість батьків, які хворіють на алкоголізм чи є наркоманами, – говорить полковник Балицький. – Зібрані навіть списки подібних осіб, які перебувають на обліку в наркослужбі. Переліки таких осіб направлені у відповідні служби для здійснення відстеження умов проживання їхніх дітей. Адже законодавство вказує, що такі діти повинні бути вилучені із подібних неблагополучних сімей. Я, наприклад, прихильник радикальних дій. Задушевні розмови повинні проводити церква і школа, а міліція – карний орган, який вимушений вживати хоч непопулярні, але потрібні заходи реагування.”
Черговою проблемою є жебрацтво та бродягування, поширені серед неповнолітніх. В обласному центрі чимало безпритульних дітей. В основному, підкреслюють правоохоронці, це діти циганської національності, які приїжджають сюди із Закарпаття. Саме їх найчастіше і доводиться відправляти в притулок для неповнолітніх. Приміром, цьогоріч там вже побувало 220 дітей. Нерідко потрапляють туди по кілька разів. А серед них, говорять в службі у справах неповнолітніх, близько половини є вихідцями із Закарпаття.
– Жебракування на Прикарпатті є вигідне тим, що наші люди надто гуманні і часто подають милостиню, – ця думка, висловлена правоохоронцями, не є новою, проте вона все ще дуже актуальна. – А ті, хто її отримує, починають цим зловживати. Нерідко дорослі використовують малих для того, щоб ті, жебраючи, приносили гроші. Фактично втягують дітей у жебрацтво. Відомі навіть випадки, коли малолітніх дітей батьки “накачували” наркотичними речовинами, щоб ті заспокоювалися і не заважали просити милостиню. Олександр Балицький навів приклад, коли проти мешканки Закарпаття була порушена кримінальна справа. Вона народила дитину, яка мала патологію. І залишила її в пологовому будинку. Немовля направили в дитячу лікарню, звідки мама її викрала. Вона годувала грудну дитину відваром з маку, щоб та не кричала на двадцятиградусному морозі і давала можливість просити милостиню. Згорток з немовлям “турботлива” мама клала на тротуар. Коли її затримали, виявилося, що в дитини є вже цілий “букет” різних захворювань, в тому числі двостороннє запалення легень. Її ледве врятували. А жінку засудили на три роки позбавлення волі. Хоча, як з’ясувалося, подібні випадки – це не найстрашніше, що можна собі уявити. Міліції доводиться зустрічатися з фактами, коли жінки-алкоголіки пропонують співмешканцям своїх малолітніх дочок.
Мабуть, це далеко не повний перелік тих проблем, що існують зараз у середовищі дітей та підлітків. Сьогодні практично неможливо відповісти на запитання, чому егоїзм дорослих настільки великий, що боляче ранить найменших, які є беззахисними. Проте жорстокість або байдужість не спроможні породити добро. Тож теперішнє покоління кільканадцятирічних, над яким “експериментують” у комп’ютерних клубах, на вулицях, в родинах, в майбутньому віддасть цьому світові таким самим – бездушністю, цинізмом, брутальністю.
на першу сторінку
Стріляв львів’янин на площі Роксолани
В один із травневих днів 2000 року у центрі Рогатина пролунали постріли, якими були поранені двоє мешканців цього древнього міста. Слідству та правосуддю довелося витратити немало часу і зусиль, щоб встановити істину в цій резонансній справі. В обидвох сторін – обвинувачення та захисту – було різне трактування цієї, здавалося б, очевидної події.
Зброя була справжньою
Того погожого вечора ніщо не віщувало біди для 24-річного мешканця Рогатина Юрія Меника (прізвища дійових осіб цієї реальної кримінальної історії з етичних міркувань змінені – авт.). Проїжджаючи своїм “Мерседесом” повз скверик в центрі міста, Юрій звернув увагу на трьох молодих чоловіків, які сиділи на лавці. Водієві здалося, що вони пильно стежать за ним. Підозрілим видалося й те, що молодики були одягнені не “по погоді”. Один з них, у чорній шкірянці, підвівся і попрямував до магазину, біля якого зупинилася машина Меника. Водій пробув у крамниці недовго, а коли повернувся до авта і сів за кермо, то знову помітив, що незнайомець підходить до його “Мерседеса”. “Я опустив шибку в машині і запитав, чого він за мною стежить, чого хоче, – згадував потім Меник. – Молодик щось буркнув, провокуючи мене на конфлікт, і я вийшов з салону. Гадаю, що він на це й розраховував, бо несподівано витягнув пістолет і зі словами “Стояти, вистрелю!” націлив зброю на мене”.
Незнайомець тим часом спритно вскочив в машину, на сидіння водія. Однак рушити не встиг, бо господар автомобіля теж опинився в салоні і почав бити нахабу ногами, виштовхуючи його зі свого місця. Нападник вчепився за кермо, зав’язалася сутичка. Як потім зізнався потерпілий, він аж ніяк не сподівався, що пістолет – бойовий. Гадав, газовий. Тому й так безстрашно захищав своє майно. Але зброя виявилася справжньою. Меник відчув, як обпекло ногу, потім щоку. Зловмисник цілився в голову, але водій відчайдушно перешкоджав йому зробити прицільні постріли. У запеклій сутичці, що тривала не на життя, а на смерть, Юрієві вдалося висмикнути із замка запалювання ключ і він випав з автомашини. Озброєний незнайомець теж покинув салон і ще раз вистрелив у Меника, але той встиг заховатися за дверцята.
Потерпілий перехожий виконував громадський обов’язок
У центрі Рогатина у той теплий вечір було людно. Боротьба Меника, людини в місті відомої, з незнайомцем в автомашині, а потім й стрільба, зрозуміло, застали зненацька городян. Дехто потім згадував, що сприйняв пістолетні постріли за вибухи петарди. “Спочатку я подумав, що то бавляться діти, - давав покази слідчому 30-річний Володимир Білінський. – Але побачив, що в темно-зеленому “мерсі” відкрилася передня дверка і звідти випав чоловік. Я впізнав Юрія Меника. Він схопився на ноги і почав бігти за невідомим молодиком, який з пістолетом в руці втікав в бік готелю. Юрій шкутильгав. Я і ще кілька хлопців зопалу побігли за ними.”
Злочинець, очевидно, не сподівався, що за ним побіжать стільки людей. Він кілька разів обертався, направляв зброю на гурт, але відчайдух це не зупинило. Навіть постріл, після якого схопився за поранену руку Білінський. “Побачивши, що злочинець після пострілів у потерпілого втікає з місця пригоди, перехожий В. Білінський вирішив виконати свій громадський обов’язок і затримати його, – канцелярський стиль судового вироку, звісно, не може передати всю напругу цієї неординарної події. – З цією метою Білінський почав наздоганяти втікача. Той, не бажаючи бути затриманим, вирішив позбавити життя переслідувача. З цією метою підсудний направив бойовий пістолет в частину тіла Білінського і провів постріл, яким спричинив потерпілому вогнепальне поранення нігтьової фаланги п’ятого пальця лівої руки.”
Але це не зупинило сміливого перехожого. Володимир Білінський, незважаючи на те, що з руки цебеніла кров, вчепився “мертвою хваткою” у напасника, а інший відчайдух – Євген Торока — відібрав у нього пістолет. У сутичці зловмисника добряче “пом’яли”, а невдовзі над’їхала опергрупа райвідділу міліції, який знаходиться у кількасот метрах від місця події. У затриманого вилучили пістолет, як згодом встановила експертиза – нарізний німецького виробництва марки “Зауер”, калібру 7,65 мм, а також глушник. Хтось з дітлахів знайшов на майдані Роксолани кулю з металу світлого кольору і передав оперативникам. Обидвох поранених доставили до лікарні. Життя Меника було у небезпеці. Одна з куль прошила ліве стегно, перебила стегнову артерію і вени. На щастя, медикам вдалося зупинити кровотечу. На тілі пацієнта виявили ще два наскрізні вогнепальні поранення, четверта куля застрягла у правій щоці. Довелося терміново робити операцію. Якби потерпілому не надали невідкладну допомогу, він міг би померти, – свідчив у суді хірург, який врятував Меника. Власне, Меник сам визнав, що він живе завдяки добрим лікарям.
Львівський “гастролер” з простреленими кінцівками
Затриманий назвався у відділку міліції Віктором Малінчуком. Вже через кілька днів правоохоронці мали достатньо інформації про нього. Зловмисник народився в одному з сіл Львівської області. В сім’ї, де він виховувався, злагоди між батьками не було. Хлопець ріс неврівноваженим, часто пропускав заняття у школі, хоча був здібним до навчання і мав чіпку пам’ять. У колективі Віктор прагнув бути лідером, відзначали педагоги, хоча це не завжди у нього виходило.
Після школи було навчання на слюсаря в професійно-технічному училищі, армійська служба, відсутність сталої роботи і судимість. Наприкінці 1992 року п’яний Малінчук облаяв і вдарив міліціонера. Зав’язалася сутичка. На допомогу Малінчуку підоспів його дружок. Правоохоронець ледве вирвався від хуліганів. Малінчук переслідував його з саперною лопаткою в руці, але спіткнувся і впав. Це й врятувало потерпілого від розправи, а Малінчука – від суворішого покарання. Виконання вироку, за яким хулігана засудили до трьох років позбавлення волі, відтермінували на два роки.
За іронією долі, у 1995 році нашого “героя” хтось підстрелив. Як і майбутня його жертва, він переніс вогнепальне поранення нижніх кінцівок. Були в його бурхливій біографії й падіння з мотоцикла, травми голови (якось його побили ломиком). Власне, ці болячки, а також неадекватна поведінка підозрюваного, змусили слідство направити його на стаціонарну судово-психіатричну експертизу. Після висновку медиків, що Малінчук на час обстеження є неосудним, до нього застосували примусові заходи медичного характеру, а розслідування кримінальної справи зупинили.
Його відновили через рік, коли обвинувачений видужав, а повторна експертиза засвідчила: на момент вчинення протиправних дій Віктор Малінчук був психічно здоровим, міг повною мірою усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.
Адвокат звинувачував потерпілого у… хуліганстві
Подія у викладі обвинуваченого у замаху на умисне вбивство Малінчука суттєво відрізнялася від версії потерпілої сторони. Львів’янин не заперечував, що стріляв зі зброї, яку, за його словами, придбав у якогось Натана, громадянина Ізраїлю, ще у 1996 році. Зброя, мовляв, йому подобалася, здавати в міліцію не хотів, бо коштувала дорого і була потрібна, буцімто, для самозахисту. 24 травня 2000 року у Львові він познайомився з дівчиною, яка сказала, що вчиться у вузі, а родом з Рогатина, – пояснював на допиті Малінчук. З Ірою, так начебто її звали, він знічев’я й поїхав до Рогатина, в якому до того не бував. Приїхавши до райцентру, Ірина пішла додому, а він чекав її у скверику і цмулив пиво.
“Я заглянув у магазин, а коли вийшов, то побачив, що до мене під’їжджає темно-зелений “мерс”, - давав покази в суді Малінчук. – Якийсь чоловік, як стало відомо згодом, Меник, запитав у мене, що я роблю. Я відповів, що не збираюся перед ним звітуватися і пішов геть. Він догнав мене, чим дуже налякав, і у мене само собою опинився в руці пістолет.” Далі, за словами Малінчука, виходило, що він хотів утекти, але водій його затримував. І тому бідолаха з переляку вскочив у машину: “У цей момент я не відчував, що це чужий автомобіль. Меник бив мене ногами, через що я почав стріляти.”
Не “зрозуміли” львів’янина й рогатинські чоловіки, які кинулися за ним у погоню. Ще далі пішов у своїх висновках адвокат підсудного. Він звинуватив потерпілого Меника у… дрібному хуліганстві, тобто образливому чіплянні до громадян. Мовляв, саме він спровокував конфлікт, а заволодіти машиною у Рогатині неможливо. Це не Львів і не Івано-Франківськ. Якби судді послухали захисника, то довелося б обидві сторони міняти місцями.
Як не від кулі, то ножа
Однак правосуддя не повелося на хитро вибудувану лінію захисту. Ретельно дослідивши усі докази і обставини, апеляційний суд встановив, що Малінчук під час розбійного нападу вчинив замах на умисне вбивство із користі потерпілого Ю.Меника, замах на умисне вбивство потерпілого В.Білінського у зв’язку з виконанням останнім громадського обов’язку, а також придбав, зберігав і носив вогнепальну зброю і бойові припаси без передбаченого законом дозволу.
– Суддям та народним засідателям довелося скрупульозно і ретельно попрацювати над цією складною справою, – розповів головуючий на судовому процесі Юрій Шкрібляк. – Нам дуже допомогли розібратися з обставинами злочину, правильно кваліфікувати дії підсудного показання в судовому засіданні експерта-баліста Валерія Попова. Він довів, що з врахуванням виявлених поранень на тілі Меника та пошкоджень на його одязі, положення пістолета були такими, що дуло його кожного разу спрямовувалося у життєво важливі органи потерпілого – голову і груди. Експерт стверджував, що постріли з “Зауера” були спрямовані на ураження водія “Мерседеса”. Підсудному визначили покарання – дев’ять років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна. Крім того, зобов’язано стягнути з нього на користь потерпілого 15 тисяч гривень моральної шкоди. Верховний суд залишив цей вирок без змін.
Цей судовий процес запам’ятався його учасникам ще й тим, що багатьох свідків довелося доставляти до судової зали з допомогою міліціонерів. Люди чи не хотіли, чи не мали змоги (далеко не кожен воліє добиратися з Рогатина до обласного центру за свій кошт) виконати свій громадянський обов’язок. А людина, яка не побоялася озброєного злочинця, отримала поранення і все-таки затримала його, не була на процесі з більш ніж “поважної” причини. Через півроку після кривавої події на площі Роксолани Володимир Білінський загинув від кухонного ножа. Він став жертвою п’яного 39-річного мешканця Рогатина…
на першу сторінку
Присяга на вірність народу України
Тепер про неї щодня пам’ятатимуть 185 першокурсників Прикарпатського юридичного інституту Національної академії внутрішніх справ України. Четвертого жовтня вони урочисто склали присягу на плацу тепер уже вищого навчального закладу, створеного наказом МВС України на базі Прикарпатської філії НАВСУ.
За час існування цього закладу тут підготовлено близько одинадцяти тисяч спеціалістів у галузі адміністративної служби міліції. Нині на денній формі навчання готують фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня “молодший спеціаліст” та “спеціаліст” за спеціальністю “правоохоронна діяльність”. Серед випускників є керівники обласних і міських управлінь внутрішніх справ України та їх структурних підрозділів. П’ятеро випускників мають звання генерала, а В.Чистяков обіймав посаду заступника міністра внутрішніх справ України. Кращі студенти проходять стажування у спеціальних підрозділах поліції за кордоном. Під час проведення масових заходів Прикарпатський юридичний інститут НАВСУ надає допомогу в охороні громадського порядку.
На урочистості з нагоди прийняття присяги прибули проректор Національної академії внутрішніх справ України Олександр Гіда, суддя Конституційного Суду України Михайло Костицький, перший заступник начальника управління МВС України в Івано-Франківській області Микола Щирук. Вони тепло привітали курсантів зі святом. Олександр Гіда наказав хлопцям і дівчатам завжди пам’ятати, що міліція — для народу, а не народ для міліції, і принаймні половині з них дослужитися до звання генерала. Генерал-лейтенант юстиції Михайло Костицький наголосив, що сьогодні для громадян України найважливіше — відчуття захищеності, адже ніхто не хоче терпіти несправедливості. Тому перед працівниками органів внутрішніх справ стоїть надзвичайно відповідальне завдання — дати людям це відчуття, забезпечити їм мир і спокій. Полковник міліції Микола Щирук побажав першокурсникам не пасувати перед труднощами і негараздами, пам’ятати про дану присягу. А всі разом висловили курсантам побажання успіхів у навчанні, у майбутній нелегкій службі, щоб вони завжди поверталися додому живими і здоровими.
Ректор інституту Мирослав Бучко вже всьоме на таких урочистостях як керівник цього закладу. “А здається, ніби вчора прийшов сюди, — зізнається Мирослав Богданович. — Кожна присяга зворушлива не тільки для першокурсників, а й для усього навчального закладу. Хлопці й дівчата стають повноправними працівниками органів внутрішніх справ. Думаю, що вони відчувають велику відповідальність, приймаючи цю присягу. Щороку мені здається, що вони все кращі. Вони більш підготовлені до життя, ніж ми були колись. А далі все залежатиме від професорсько-викладацького складу, який докладе максимум зусиль, щоб вони вийшли серйозними фахівцями. Статус нашого навчального закладу підвищився, є багато планів на майбутнє. Можливо, трохи зміниться спеціалізація, адже юридичний інститут вимагає вищого рівня підготовки”.
Наразі всі першокурсники живуть і навчаються на полігоні в польових умовах, та ректор вбачає в цьому позитивний момент, позаяк серед них немає жодного, хто б відслужив в армії. Вони ж повинні жити за статутом гарнізонної служби і мати армійську виправку. А ще це якоюсь мірою захист від проявів “дідівщини”, яка залишилася ще з радянських часів, адже зміни в психології відбуваються найдовше.
Архієпископ Української Православної Церкви Київського патріархату Іоасаф поблагословив курсантів та їх викладачів на нелегку працю. До пам’ятника працівникам органів внутрішніх справ, які загинули при виконанні службових обов’язків, було покладено квіти. Хлопці і дівчата продемонстрували чудову виправку. Особливо приємно було дивитися на струнких вродливих дівчат, які замикали колону. Я поцікавилася у двох із них, чим привабило їх навчання, а по суті служба в юридичному інституті. Тендітні зовсім юні Людмила Ребрик і Галина Бєлікова в один голос заявили, що хочуть викоренити злочинність у нашій державі і навести в ній порядок. “Навіть зараз, — сказала Люда, — коли іноді йдемо по вулиці, бачимо, що можемо щось виправити, але нам ще не дають такої можливості. Та сподіваємося, що незабаром у нас все вийде”. А першокурсник Костянтин Козуб’як, батько якого теж працював в органах внутрішніх справ, сказав, що в нього перші враження від інституту добрі, хоч спочатку було досить важко. Однак зусиллями як колективу, так і кожного зокрема хлопці й дівчата долають труднощі.
Після завершення урочистостей схвильовані першокурсники разом з батьками фотографувалися на пам’ять біля каплички Святої Покрови, спорудженої на території інституту з нагоди його 45-річчя. А в 2006-му році навчальний заклад відзначатиме своє 50-річчя, і для багатьох із нинішніх першокурсників це свято буде подвійним: вони стануть випускниками.
на першу сторінку
Лицарі правопорядку молилися до Покрови
Другий рік поспіль на свято Покрови на території місцевого міліцейського навчального закладу відбувається молебень. Символічно, що спадкоємці козацької слави та звитяги, офіцери органів внутрішніх справ, вшановують молитвою покровительку своїх історичних наставників. “Пресвята Богородиця покрий славою лицарів порядку” – такі слова викарбувані на капличці, спорудженій на території юридичного інституту НАВСУ. На духовний захід були запрошені настоятель храму Всіх Святих о.Василь Бурак, хор святотроїцького кафедрального собору Української православної церкви, семінарський квартет Української православної церкви під керівництвом заслуженого працівника культури України Михайла Замрозевича. До молитви приєднався увесь особовий склад навчального закладу.
на першу сторінку
“Хай буде мир людству усього світу”
такі слова чотирма мовами, в тому числі українською, написано на “Стовпі миру”, який днями побував в обласному центрі Прикарпаття. Наше місто стало третім, яке відвідали представники японського благодійного фонду “Зірки світу” зі своєю символічною відзнакою. За словами гостей, “Стовп” вбирає в себе енергію космосу, енергію миру і віддає її людям. Японці прибули на Івано-Франківщину для підписання угоди про співпрацю з одним з місцевих навчальних закладів. А в ході відвідин нашого міста делегація зі східної країни завітала в обласне управління МВС України. Вони подякували за відвагу та самопожертву тим працівникам ОВС, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. “Хай буде мир у всьому світі”, — чистою українською мовою попрощався з правоохоронцями президент фонду пан Йошіда.
на першу сторінку
Старших шануй змолоду
Цьогорічні змагання зі службового триборства були цікаві не стільки боротьбою за командну першість серед восьми структур, скільки перегонами за перемогу в особистому заліку. Такий вислід напрошується уже протягом кількох років, оскільки щоразу поза конкуренцією найліпшу підготовку демонструють наймолодші учасники змагань – курсанти колишньої філії НАВСУ, а нині – слухачі юридичного інституту.
Минулими вихідними вони знову прибрали до рук лідерство після перших видів змагань – підтягування і кульової стрільби, тож, за висловом одного з представників команди, “аби комусь програти, то треба було трикілометровий крос вулицями міста пробігти… пішки”. Зрозуміло, честолюбні хлопці такого собі дозволити не могли. Навпаки – після кросу вони ще більше зміцнили свою позицію. Натомість за друге-третє місця боролися працівники УМВС, підрозділу міліції швидкого реагування “Беркут” і управління служби безпеки. Останнім таки вдалося випередити обидва міліцейські колективи і посісти загальнокомандне друге місце. “Беркути” “прилетіли” третіми.
Той же крос суттєво вплинув на розподіл місць в особистому заліку. Найспритнішим виявився представник команди відділу пожежної безпеки МНС Сергій Грузін. Другим за сумою трьох видів став курсант юридичного інституту НАВСУ Віталій Гуртовенко, третє місце у Романа Григоріва з УМВС в області.
На урочистому закритті змагань, яке відбулося в самому центрі Івано-Франківська, переможці отримали грамоти і цінні подарунки, а всі інші учасники – привітання від обласної ради ФСТ “Динамо” України, обласної держадміністрації і, власне, від тих людей, для яких спортивне свято було організоване, – вояків, чия доля гартувалася у визвольних змаганнях за Україну.
на першу сторінку
Паритет відновлено
За висловом головного тренера баскетбольної команди “Говерла” Олега Пелеха, у своєму першому сезоні у вищій лізі чемпіонату України команді належить виконати два основних завдання. В плані гри – зарекомендувати себе конкурентноспроможним колективом, тобто міцно “прописатися” в цій лізі, в плані турнірних пріоритетів – старатися щонайбільше вигравати, особливо в домашніх матчах, де, як відомо, й стіни допомагають. Це, звичайно, не означає, що “Говерла” завчасно бачить себе аутсайдером у виїзних поєдинках. “В жодному разі, - каже наставник команди. — Просто треба бути реалістами. Підгрупа приблизно рівна за силою суперників, “прохідних” матчів очікувати не слід, а фактор свого майданчика матиме хоч не вирішальне, але досить важливе значення.”
У принципі, логіка в такому “розкладі”, як кажуть, присутня. Тим паче, це підтвердили й стартові два тури чемпіонату. Лише БК “Київ”-2 і молдавський “Флоаре” після чотирьох матчів йдуть без поразок, тільки МБК “Миколаїв”-2 і БК “ВППО” ще не пізнали радості перемоги. Прикарпатці наразі в “золотій” середині – на дві поразки в Тернополі команда відповіла переможним дуплетом в Івано-Франківську. Але в жодній з проведених ігор передбачити результат було неможливо. До прикладу, у першій виїзній грі проти БК “Тернопіль” івано-франківці поступилися 76-95, хоча три з половиною чверті матчу не відпускали господарів далі 4-5 очок. Наступного дня “Говерла” за подібного перебігу знову поступилася 71-83.
Що означає не втрачати концентрації упродовж всієї гри, безпосередньо можна було спостерігати в наступних матчах, в яких івано-франківські баскетболісти постали перед очима власних уболівальників. Початок першої гри проти київської команди КНЕУ-2000 шокував. За короткий проміжок часу господарі незчулися, як вже відставали на 18-20 очок. Тренерському штабу “Говерли” знадобилося взяти кілька тайм-аутів, щоб налаштувати своїх підопічних на гру, якої сподівалися й глядачі. Останнім слід віддати належне – вони підтримували хлопців оваціями за кожну вдалу дію чи кидок. Поволі шальки терезів почали переважати на користь господарів. В останній чверті “Говерла” зуміла зберегти кількаочкову перевагу в рахунку і довести гру до перемоги – 76-67.
У неділю в повторній грі обидві команди стартували одинаково. Навіть після першої половини матчу зберігалася рівновага. В останній чверті наші хлопці додали в швидкості комбінування, не боялися кидати з далекої відстані і, зрештою, винагородою за це була друга перемога 92-86.
У післяматчевому інтерв’ю для засобів масової інформації наставник “Говерли” Олег Пелех зауважив, що задоволений командою, бійцівськими якостями усіх баскетболістів без винятку. 18-19 жовтня івано-франківці проведуть два виїзні матчі з давнім знайомим по минулому сезону БК “Хімік”-2 з міста Южний Одеської області.
на першу сторінку